Леся Украинка, 1871 - 1913 — Выдающаяся украинская писательница и поэтесса.

Леся Украинка

Выдающаяся украинская писательница и поэтесса
(Обновление сайта происходит по вторникам и четвергам.
Украинская версия сайта в процессе разработки)
  [ Комерческие ссылки: ]

В магазині квіток

В великому місті в розкішну теплицю
	Дівчина прийшла молода,
Бо серцем почула весну-чарівницю,
	Шуміла весняна вода.

І ледве струмки задзвеніли співочі,
	Пташки заспівали дрібні, –
Вчувались дівчині веснянки дівочі,
	Ввижались діброви рідні.

І ледве натуру зо сну зимового
	Збудив поцілунок весни, –
Дівчина запрагнула рясту дрібного,
	їй проліски снились ясні.

Тепер вона тут, в сій розкішній світлиці…
	Ох, що се так серце стиска?
Як душно, як тісно, немов у темниці!
	Сей пах, мов отрута яка!

В теплиці між квітами скрізь походжав
	Гурток панночок і панів.
Дівчина кругом погляда, уважає,
	І погляд її посмутнів.

Всі квіти розкішні… Дівчина зітхнула.
	"Чим можу панянці служить?.." –
Зненацька чийсь голос дівчина почула, –
	То крамар паничик біжить.

"Чи є в сій теплиці веснянії квіти?" –
	Питає дівчина його.
"Аякже! є різні, – чим маю служити?
	Тут можна набути всього:

Ось є гіацинти, нарциси і рожі,
	Азалії є запашні,
Конвалії свіжі, фіалочки гожі…" –
	"Ні, пролісків треба мені!.."

Здивовано глянув панич; зашарілось
	Дівчини обличчя бліде.
"То панночці пролісків простих схотілось?
	їх в місті немає ніде!

Тут тільки садові квітки". – "Дуже шкода".
	І вийшла дівчина смутна.
"Тут міські розкоші! Тут міська вигода!"
	Вертає додому сумна.

Зустрілась їй жінка, на плечах похилих
	Несе щось, убога така.
"Чи купите, панночко, пролісків білих?" –
	Тремтить із квітками рука.

"Звичайно! А звідки, я вас попитаю,
	Взяли ви сі квіти свої?" –
"Та сила ж квіток тепер всюди по гаю!
	Се тут…" Та не чула її

Дівчина. Згадала околиці рідні:
	Скрізь квіти, ряст, ясна роса…
На проліски білі, на квіти лагідні
	Скотилася тихо сльоза… 

[1890]


[ Полезные ссылки: ]


[ ]