Леся Украинка, 1871 - 1913 — Выдающаяся украинская писательница и поэтесса.

Леся Украинка

Выдающаяся украинская писательница и поэтесса
(Обновление сайта происходит по вторникам и четвергам.
Украинская версия сайта в процессе разработки)
  [ Комерческие ссылки: ]

В'язень

Пишно займались багрянії зорі
	Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
	Пісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом
	Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
	Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна,
	Найкраща з квіток, –
Барвою й пахом вродливиця пишна
	Красила садок.

А соловейко троянді вродливій
	Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
	Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,
	Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
	Поранній зорі…

Вже пролетів, немов пташка зальотна,
	Весняний той час, –
Осінь холодная, осінь вільготна
	Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, –
	Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
	Здалека луна

Пугача віщого крик – гук єдиний.
	Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов'їний?
	Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,
	Натхненний співець.
Вічно красує там рожа чудесна,
	Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі,
	Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
	Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.
	Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
	Із жалем глухим.

Чом я не маю огнистого слова,
	Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
	Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю
	Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
	Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов'їні,
	І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
	Країно моя! 

[1889]


[ Полезные ссылки: ]


[ ]