1913

Січня 1 (14) Київ

Надруковано поему «Ізольда Білорука» (ЛНВ, 1913, кн. 1, с. 24 – 28).

Січень, Київ

Надруковано поезію «Граф фон Ейнзідель» («Рідний край», 1913, № 1, с. 69).

Лютого 2 (15)

Написано драматичну поему «Орфеєве чудо».

Лютого 3 (16)

Закінчено казку «Про велета», яку разом із написаною раніше поезією «Що дасть нам силу» та легендою «Орфеєве чудо» під спільною назвою «Триптих» поетеса надіслала до ювілейного збірника на честь 40-річчя письменницької діяльності І. Франка (збірник вийшов 1916 р. у Львові під назвою «Привіт І. Франкові в сорокаліття його письменницької праці. 1874 – 1914). (Лист Лесі Українки до О. П. Косач (сестри) від 3 (16) лютого 1913 p.).

Лютого 14 (27)

Просить матір передати редакції журналу «Дзвін» вимогу про зняття її імені зі списку постійних співробітників (Лист Лесі Українки до О. П. Косач (матері) від 14 (27), 15 (28) лютого 1913 p.).

Березня 8 (21)

Поетеса в листі до О. Кобилянської аналізує її твір «Через кладку».

Березня 15 (28)

Датовано чорновий автограф драматичної поеми «Оргія».

Квітня 2 (15)

Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові одержала в депозит рукописи деяких творів поетеси (Документи, с. 227).

Квітня 18 (травня 1)

Леся Українка виїхала з Єгипту через Каїр, Александрію до Одеси.

Квітня 23 (6 травня)

Поетеса прибула до Одеси, на декілька днів зупинилась у М. Комарової-Сидоренко.

Квітня 28 (11 травня)

Останній приїзд поетеси до Києва.

Травня 4 (17)

На честь Лесі Українки відбувся вечір в українському клубі «Родина». Поетеса була присутня на вечорі, подякувала учасникам (Документи, с. 230).

Травня 12 (25)

Виїхала з Києва до Кутаїсі через Одесу, Батумі (Лист Лесі Українки до М. В. Кривинюка від 13 травня 1913 p.).

Травня 18 (31)

Приїзд до Кутаїсі (Лист Лесі Українки до О. П. Косач (матері) від 20 травня 1913 p.).

Травня 20 (2 червня)

У листі до матері повідомляє про матеріальні нестатки: «Дещо з речей розпродалося, се через те, що не стає інакше грошей на прожиття… Та й так, може, без великої трудності діждемося ліпших часів – повинні ж вони колись настати».

Травня кінець – червня початок

З голосу Лесі Українки К. Квітка записує тексти й мелодії українських народних пісень. «Її життєва праця, почавшися з народної пісні і відбігши потім дуже далеко, скінчилася народною піснею» (Квітка К. Передмова до кн.: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядкував Климент Квітка. Київ. 1917).

Травня кінець – червня початок

Тяжкий стан здоров’я погіршується. Початок роботи над оповіданням «Екбаль-ганем». «Я от почала вже нове оповідання писати – пишу, правда, помалу, в інтервалах між підвищенням t° (значить, ранками), і то тоді, коли Кльоні немає дома…» (Лист Лесі Українки до О. П. Косач (матері) від 29 травня 1913 p.).

Червня 1 (14) Київ

Надруковано драматичну поему «Адвокат Мартіан» (ЛНВ, 1913, кн. 6, с. 397 – 434).

Червня 26 (9 липня)

Телеграма К. Квітки з Кутаїсі до Ольги Косач-Кривинюк про погіршення стану здоров’я Лесі Українки (Документи, с. 230).

Липня 4 (17)

Приїзд до Кутаїсі матері і сестри Ісидори (Документи, с. 231).

Орієнтовно, 1912 .. першою половиною 1913 рр.

Датуються незавершені фрагменти «Сапфо», «…Яка ж дивна, яка ж дивна оця щаслива сторона!..», «В неділю рано зілля копала…».

Липня 5 – 8 (18 – 21)

Леся Українка диктує матері план драматичної поеми «На передмісті Александрії живе сім’я грецька…» для збірника «Арго» (Спогади, с. 387).

Липня 9 (22)

За порадою лікарів тяжко хвору поетесу залізницею перевозять до Сурамі (Документи, с. 235 – 236).

Липня 11 (24)

Останній відомий автограф поетеси: «Цілую. Пишіть на Кутаїс, нам Квітка привезе сюди. Леся» (Дописка в листі сестри Ісидори до сестри Ольги).

Липня 19 (31)

Між першою і другою годинами ночі померла в Сурамі (Грузія) Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка). Олена Пчілка надіслала телеграму до редакції газети «Рада» в Києві:

«Тяжко прибиті великим горем мати і інша родина посилають звістку на Україну, що 19-го іюля, вдосвіта, померла на Кавказі, в Сурамі, Леся Українка (Лариса Квітка, уроджена Косачівна). Поховають у Києві» (Документи, с. 241).

Липня 25 (7 серпня)

До Києва прибув поїзд із тілом Лесі Українки («Рада», 1913, № 169).

Липня 26 (8 серпня)

Похорон Лесі Українки на Байковому кладовищі відбувся під пильним наглядом поліції (Документи, с. 261 – 262).

Липня 30 (12 серпня) Петербург

У некролозі «Памяти Леси Украинки» більшовицька газета «Рабочая правда» дала високу оцінку творчості «письменниці – друга робітників» та надрукувала вірш «Досвітні огні» в перекладі російською мовою. Автор статті та перекладач вірша «Досвітні огні» російською мовою – Петро Дятлів.

«19 июля в Сураме, на Кавказе, после тяжелой болезни скончалась видная украинская писательница Леся Украинка (Лариса Петровна Косачева-Квитка). Телеграф разнес эту весть по всем газетам России. Но при постоянной конфискации «Рабочей правды» известие о смерти писательницы-друга могло и не дойти до рабочих – читателей своей «Правды». Леся Украинка, стоя близко к освободительному общественному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное. Нам надо сказать ей спасибо и читать ее произведения… Леся Украинка умерла, но ее бодрые произведения долго будут будить нас к работе – борьбе. Добрая вечная память писательнице – другу рабочих!» (Документи, с. 269 – 270).

В основу хронології покладено довідник H. Л. Россошинської (Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 583 – 632). Він поповнений і доопрацьований.