Леся Украинка, 1871 - 1913 — Выдающаяся украинская писательница и поэтесса.

Леся Украинка

Выдающаяся украинская писательница и поэтесса
(Обновление сайта происходит по вторникам и четвергам.
Украинская версия сайта в процессе разработки)
  [ Комерческие ссылки: ]

Лицарський кодекс Лесі Українки у контексті її літературної та епістолярної спадщини : до постановки питання.

Епоха модернізму (кін. XIX – І половина XX ст.) постає як одна з найсуперечливіших віх розвитку української літератури. Дослідники й досі не можуть знайти “більш чи менш переконливої концепції модернізму” [10. c. 32].Модерністи намагалися віднайти нові художні форми для втілення нових ідей. В літературі цього періоду відчутна тенденція до, сказати б, панестетизму, символізації зображуваного; реальність сприймалась як естетичний феномен.

Щодо модернізму в українській літературі, то маємо не програмово організований національно-культурний рух, а сформований внаслідок творчої еволюції окремих митців напрям. Модернізм відкривав нові художні моделі та структури (неоромантизм, неореалізм, імпресіоністичний символізм, метафізичний символізм тощо); намагався охопити елементи різноступеневої стилістики (імпресіонізму, символізму, неокласицизму).

Безперечно, одним з найяскравіших представників раннього українського модернізму є Леся Українка. Творчість письменниці багатогранна: авторка увійшла в літературу як лірик, вона пробувала себе і в царині прози, але, безумовно, вершиною творчості письменниці є її драматургія. П’єси Лесі Українки постійно привертають увагу дослідників, але, мабуть, не викличе заперечення той факт, що будь-які студії не можуть охопити всю незглибимість проблематики творів письменниці. В корпусі драматичних творів Лесі Українки чільне місце посідають античні, біблійні, середньовічні... теми. Так, у своїх творах авторка звертається до минулого, проектуючи його на сучасність. Скажімо, за провідним в середньовіччі ритуалом лицарства досить виразно вгадується сучасність. Очевидно, що життя письменниці – це приклад відповідності висловленим у своїй творчості ідеалам. Оксана Забужко у праці “UNE PRINCESSE LOINTAIN: Леся Українка як культурно-інтерпретаційна проблема” справедливо наголошує на зв’язку між свідомістю родового спадку Лесі Українки з розробкою тем її творів (“Камінний господар” – “кодекс честі”), розглядає творчість письменниці як художній доробок занадто масштабної постаті в історії феміністичної культури XX ст. [5, с. 44].

Лицарство – це головний ритуальний культ середньовіччя. За словами Ярослава Поліщука, воно кодифікує суспільну мораль, формує як чоловічий, так і жіночий еталон поведінки. Але в усіх його виявах можна спостерегти приховану двозначність, внутрішню контрастність [12, с. 337].

Лицарський ритуал виявив прекрасні пориви середньовічної людини. Припустімо, що спочатку лицарський культ справді уособлював дещо чисте, непорушне і священне, лицар завжди дбав про визнання суспільством, про своє Я, але, в той же час, був наділений мужністю, благородством, самовідданістю і саме це відповідало його кодексу честі. Згодом цей ритуал зазнає деградації внаслідок “розщеплення його на сутність і маску” [12, с.337]. Лицарство ніби розщеплюється на ритуал і відповідність йому. Ця особливість доволі яскраво відобразилася в творчому доробку Лесі Українки. Лицарський кодекс у творчості авторки досить неоднозначна тема, яку варто розглядати і в контексті її епістолярної спадщини, адже саме в листах авторка нерідко обґрунтовується вибір тих чи тих тем, окреслюється ставлення до оточуючої дійсності.


[ Полезные ссылки: ]


[ ]