Леся Украинка, 1871 - 1913 — Выдающаяся украинская писательница и поэтесса.

Леся Украинка

Выдающаяся украинская писательница и поэтесса
(Обновление сайта происходит по вторникам и четвергам.
Украинская версия сайта в процессе разработки)
  [ Комерческие ссылки: ]

Поетичні переклади Лесі Українки в кримський період

Студентки Петренко Н.Н.

Севастополь-2005

Треба відзначити, етнічна спрямованість Лесі Українки впроваджує саме автостереотипи й гетеростереотипи, які вважаються двома різновидами етнічного стереотипу. „Автостереотипи є результатом думок, суджень, оцінок щодо певної етнічної спільності її ж представників.

Гетеростереотипи представляють сукупність оцінок про інші народи представниками певної етнічної спільності” [5, 19]. Прикладом національного стереотипа певного англійського етносу вважається таке стійке уявлення, як «англійська ввічливість» [5, 19], наприклад, в речі Дункана:

Оригінал: O valiant cousin! worthy gentleman!
(О, відважний кузене! Достойний джентльмене!)
А в перекладі Лесі Українки такий гетеростереотип приймає майже схоже тлумачення, але, на нашу думку, все ж таки присутнє українському побратимству («добрий родич»):
От добрий родич! От одважний лицар!
В другій сцені, яка зображує табір під Форесом вояк так описує битву:
...So from that spring, whence comfort seem’d to come,
Discomfort swells...

Точний переклад такий:

...Та звідки то приходить, звідти поміч, здається, мала прийти,
Позбавлення росте...

Леся Українка використовує народне висловлювання: «Так доля привела недолю» [9, т.2, 319], що ще раз встановлює зв’язок письменниці з національним напрямком тлумачення твору, що має саме автостереотипне сприймання перекладачкою процесу війни. Тут письменниця „стверджує відомий український стереотип про визначальність долі в житті людини”[5, 23]. Ця фразеологічна одиниця, яка є споконвічно українською, використана, на нашу думку, з конкретною метою: для „експресивно-емоційної інтенсифікації фраземного значення”, „для створення яскравих, глибоко народних реалістичних образів” [4, 64].

Але також з чинним ставленням до авторської думки письменниця з дотриманням синтаксису і майже дослівно перекладає річ Россе:

Оригінал:
...Till that Bellona's bridegroom, lapp'd in proof,
Confronted him with self-comparisons,
Point against point rebellious, arm 'gainst arm.
Curbing his lavish spirit: and, to conclude,
The victory fell on us.

Дослівно:
...Поки отой жених Белонни був недоступний і
Не зустрів таких, який він є самий,
Меч проти непокірного меча, рука проти руки.
Приборкана його нестримана душа. Як результат,
За нами перемога.

В перекладі Лесі Українки [9, т.2, 321]:
...Та сей жених Беллони, сильне збройний,
Зострів таких, як я сам, не гірших вояків,
Зітнувся меч з мечем, рука з рукою стрілась,
І затремтіла зрадницька душа.
Ми подолали.

«Макбет» в інтерпретації Лесі Українки набуває такого специфічного фактору, як читання міжстрокової інформації, тобто ми сприймаємо переклад письменниці як особливе явище з точки зору українського читача, що забезпечує автостереотипізацію тлумачення твору. Саме це дозволяє наблизити твір великого Шекспіра до народу – це і народні вислівки, і особиста подача іншомовної інформації. „Чуйна Лесина душа, яку плекали високошляхетні родинні традиції, дуже рано пройнялася болем своєї країни” [7, 15], тому й близька їй тематика історичного гніту, піднята в «Макбеті». Тіж самі проблеми: біль, страх, війна, перемога, зрада, зруйнування краю та ін – все це належить серцю українського народу, в історії якого бійки та війни теж мали місце. Сжатість, суворість опису, майже повна співвідносність ритму, розміру і об’єму оригіналу, близькість духа шекспірівського твору робить цей переклад значним явищем в історії українського переклада.


[ Полезные ссылки: ]


[ ]