Леся Украинка, 1871 - 1913 — Выдающаяся украинская писательница и поэтесса.

Леся Украинка

Выдающаяся украинская писательница и поэтесса
(Обновление сайта происходит по вторникам и четвергам.
Украинская версия сайта в процессе разработки)
  [ Комерческие ссылки: ]

Поетичні переклади Лесі Українки в кримський період

Студентки Петренко Н.Н.

Севастополь-2005

Декілька перекладів Лесі Українки були зроблені в період її мешкання в Криму, де письменниця лікувалась і тимчасово подорожувала. Дослідники виділяють три кримських періоди у житті й творчості Лесі Українки: перший належить до 1890 – 1891 рр., другий – до 1897 – 1898 рр. і третій – до 1907 – 1908 рр. [13, 5].

З цих трьох періодів саме до другого відноситься перекладацька діяльність Лесі Українки в Криму. Другий період охвачує майже цілий рік життя й творчості письменниці, пов’язаний із її перебуванням у Ялті в 1897 – 1898 роках. За цей рік вона написала свій славнозвісний цикл „Кримські відгуки”, приступила до розробки античних сюжетів, займалася перекладами, написала десятки листів [13, 12]. Ялта видавалася їй більшою чужиною, навіть ніж Софія, в якій деякий час лікувалася Леся Українка („Софія мені була б далеко меншою чужиною, ніж Ялта, чужіше від неї трудно здумати місце” [9, т.10, 394]). Відчуття самоти та чогось чужого підштовхнуло письменницю до перекладацької діяльності.

В цей період Леся Українка захопилася перекладами з англійської мови, а саме: поемами Дж.Байрона «Каїн» і У.Шекспіра «Макбет», які відносяться до незакінчених поетичних перекладів, також вона переклала українською вірш Байрона «Коли сниться мені, що ти любиш мене...», який вперше був надрукований в журналі «Рідний край» (1960). В її перекладах яскраво висліджується національне, особисто авторське сприяття вище означених творів. Мабуть, „ніхто так виразно, як Леся Українка, не виявив відкритої універсальним проблемам буття української національної ідеї, ідеї незнищенності глибинних творчих сил природи й людського духу” [7, 27].

Перший український переклад Уілляма Шекспіра (перше дійство „Гамлета”) належав польському поету Павлину Свентицькому, відомого під псевдонімом Павло Свій, його було надруковано в журналі «Нива» в 1855 році. Але переклад цей було зроблено не з оригіналу, а з польського варіанту. Великим досягненням були переклади Ю.Федьковича («Макбет» і «Гамлет») та М.Старицького («Гамлет») [10, 155].

Леся Українка почала працювати над перекладом «Макбета» в другий кримський період. Вона писала матері: „Якось я переклала першу сцену з «Макбета» – пришлю тобі через наших” [9, т.2, 357]. Уцілому письменниця переклала майже три сцени з першого дійства (213 строк). І тут яскраво відображується ії своєрідна інтерпретація твору – вільна асоціація, яка підкреслює голос щирого українця. Перша сцена «Макбета» починається діалогом відьом на полі:

Одна відьма каже:
When shall we three meet again?
In thunder, lightning, or in rain?
І ось як це звучить у Лесі Українки [9, т.2, 318]:
Коли ми стрінемось, сестриці?
Чи в грім, чи в дощ, чи в блискавиці?

Якщо переклад Лесі Українки порівняти з дослівним відображенням цього відривка «Коли ми втрьох зустрінемось знов?/ В грім, в блискавиці або в дощ?», ми побачимо, що Леся Українка ввела слово «сестриці», що, на наш погляд, по – перше, забезпечує більш зрозумілий переклад, що саме відьми збираються зустрітись, а по – друге, цей оклик нагадує таке знайоме звертання дівчини до своїх подружок, що свідчить про національне сприймання твору письменницєю. Семантичне наповнення такого перекладу можна віднести до етнічного стереотипу українців, бо „етнічні стереотипи є вагомим елементом у дослідженні ментальності” [5, 19], а в цьому перекладі просліджується саме ментальна спрямованість.

Леся Українка ніколи не копіює текст, вона утворює новий образ. Так, наприклад, після вище приведеного питання друга відьма у Шекспіра відповідає: „When the hurlyburly's done, / When the battle’s lost and won”. Дослівно це звучить як «Коли занепокоєння скінчиться, / Коли цю битву програно та виграно», ця репліка перекладена у Лесі Українки як «Коли перешумить війна, / І щастя, й горе дасть вона». Щастя й горе вона ставить в один рядок з програшем й перемогою. Тут письменниця натякає саме на результат війни: для когось буде за щастя ця перемога, а для когось – це сльози, біль і смерть.

У Шекспіра:
...Fair is foul, and foul is fair:
Hover through the fog and filthy air.

Дослівно:
...Прекрасне є гидке, а все гидке – прекрасне:
Пари скрізь цей туман й брудне повітря.

У перекладачки виникає поетичний образ прекрасного й потворного, яке вона сприймає як добро і зло [9, т.2, 318]:

...Зло до добра, добро до зла.
Хай вітер несе нас, хай криє нас мла.


[ Полезные ссылки: ]


[ ]