Леся Украинка, 1871 - 1913 — Выдающаяся украинская писательница и поэтесса.

Леся Украинка

Выдающаяся украинская писательница и поэтесса
(Обновление сайта происходит по вторникам и четвергам.
Украинская версия сайта в процессе разработки)
  [ Комерческие ссылки: ]

Поетичні переклади Лесі Українки в кримський період

Студентки Петренко Н.Н.

Севастополь-2005

Художній переклад має великий вплив на розуміння народом своїх потенціальних можливостей. Він являє собою підштовхуючу силу для розвитку оригінальної творчості, народження нових літературних явищ, де письменники та поети виконують роль батьків та вихователей цієї сили. Такими вихователями стали М. Яковенко, Ю.Федькович, І.Нечуй-Левицький, П.Грабовський, М.Старицький та ін. Відомий російський письменник К.І. Чуковський писав: «Перевод — отличная школа литературного мастерства и, может быть, самая лучшая школа стиля. Ведь никому не приходится с таким вниманием вчитываться и вдумы¬ваться в произведения великих мастеров, как переводчи¬кам» [18, 387-388]. В художньому перекладі важливим вважається бачення перекладачем внутрішнього світу оригіналу, особливою рисою українського перекладу, на наш погляд, є така інтерпретація твору, яка була б зрозуміла для кожного, тому інколи переклад придбає деякий національний колорит. Відомий психолінгвіст В.П. Белянин наполягає, що національні особливості мислення та поведінки фіксуються саме в знаках мови. Він підкреслює, що національно-культурна специфіка слова міститься в семантичних долях, які забезпечують лексичний фон тих, хто володіє цією культурою. За Б.Л.Уорфом, тотожних слів по семантичним ознакам не має зовсім, тому неможливо вірно перекладати з однієї мови на іншу [3, 151 - 153].

Перекладацька діяльність на українську мову до 1905 року було заборонено [10, 133]. Але це не заважило відомим письменникам та поетам все ж таки займатися перекладом іноземної літератури на українську мову і досягти великої майстерності. Більшість перекладів відносяться до 90-х років XIX і до початку XX століття – це переклади з Боккаччо, Байрона, Шекспіра, Гейне, Андерсена, Гомера, Шиллера та багатьох інших. В історії українського перекладу значне місце відводиться Івану Франку, який в своїй праці «Дещо про мистецтво перекладу» визначив свої тези щодо українського перекладу. Він наполягав, по-перше, на необхідності перекладати з оригіналу, а по-друге, підкреслював, що треба досконало володіти іноземною мовою для зберігання чистоти мови та поетичного замислу [14, 398]. Саме в нього перекладацьким прийомам навчалася і Леся Українка, і вже наприкінці 80-х років разом зі своїми друзями, учасниками київського гуртка «Плеяда», вона розробила програму перекладів творів іноземних письменників на українську мову.

Творчу перекладацьку діяльність Лесі Українки неможливо не зв’язати з її життєвим шляхом, особливо через хворобу письменниці (туберкульоз кісток), від якого вона страждала з самого дитинства. Свою недугу вона трактує як неволю: „Починаю торгуватися за право сидіти години зо дві на день при столі. Невже я коли-небудь буду вільна? Після дев’ятилітньої неволі я досить навчилася скептицизму” [9, т.10, 105]. Суспільна неволя й неволя власна стають нероздільною однією неволею, яка спонукає до гострого світосприймання: до здатності вийти поза межі однозначності, подивитись на одне явище з різних точок зору, угледіти різні тенденції його розвитку. Хвороба змушувала їздити на ліки в різні куточки Європи і, це як слідство, сприяло глибокому знайомству з розвитком іноземних культур. Віктор Гуменюк вважає, що „недуга увиразнила питомі риси талану поетеси, але все ж не вона створила генія” [7, 28]. Важко не погодитися з цим ствердженням, але, як на нашу думку, хвороба, дійсно, була підштовхуючою силою в становленні Лариси Петрівни Косач як великої письменниці й перекладачки Лесі Українки, бо саме недуга викликала зухвалий бунт та жагу непокори до своєї долі.

Саме перекладати письменниця почала ще з юнацьких років. Вона перекладала з російської, польської, німецької, французької, англійської, італійської, старогрецької, давньої індійської та єгипетської мов. Багато уваги Леся Українка приділяла перекладам поетичних, прозових, драматичних творів і наукових праць. Так вона переклала українською мовою «Пропалу грамоту» з «Вечорів на хуторі близь Диканьки» Н.В. Гоголя, «Старуху Ізергіль» М. Горького, поему В. Гюго «Бідні люди», 65 віршів «Книги пісень» Г. Гейне з циклу «Ліричні наспіви» і біля 90 віршів з циклу «Знов на Батьківщині» та багато інших. Її перу належать цікаві наукові праці стосовно зарубіжної літератури («Два напрямки в новій італьянській літературі» (1900), «Нові перспективи і старі тіні» (1901) та ін).



Обратите внимание:
Научитесь зарабатывать в Интернете вместе с нами! Работа на дому сможет стать для Вас не только источником дополнительного дохода, но и основной работой, если правильно оценить все ее преимущества и недостатки. А мы готовы прийти Вам в этом на помощь!
[ Полезные ссылки: ]


[ ]