Леся Украинка, 1871 - 1913 — Выдающаяся украинская писательница и поэтесса.

Леся Украинка

Выдающаяся украинская писательница и поэтесса
(Обновление сайта происходит по вторникам и четвергам.
Украинская версия сайта в процессе разработки)
  [ Комерческие ссылки: ]

Олександр ГУБАР

ПОЕТИКА ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ "БОЯРИНЯ"

Весняного вечора юна Оксана в саду. Поливає барвінок. Співає веснянки - оті дівочі пісні, такі захоплюючі мотивами любовними, розмаїттям образності, життєрадісністю. А може співає вона і пісню "Зелененький барвіночку, стелися низенько, а ти, милий чорнобривий, присунься близенько". Ні, ми такої пісні не чуємо з її вуст. Але барвінок, цей за висловом О. Гончара "пісенний образ", спонукає подумати про можливість Оксани, якщо не заспівати, то пригадати і цю пісню.

Леся Українка дуже захоплювалася веснянками, про що говорив К. Квітка. Ще будучи п'ятилітнім дитям, запам'ятовувала їх. Широко використала веснянки в "Лісовій пісні". В них виражено захоплення весною, що приносить коштовні дарунки - буяння природи з співом птахів. У молодих серцях збуджуються почуття любові, мрії про одруження.

Зачарований співом, Степан зустрічається з Оксаною, освідчується їй в коханні. Його душа також озивається відлунням пісні:
Панночко, се я,
Прости мене.
Ти гніватись не мусиш,
бо ти ж мене сама причарувала
і звабила, як соловейко співом.
Я не своєю силою прийшов...

У Степана інтимне почуття постає у злитності з почуттям краси рідного краю, з мріями про його волю. При цьому також виринає в його уяві пісенний образ квітки:

Мені була б не для забави квітка,
я бачу в ній життя, і волі образ,
і краю рідного красу.
Для мене
куточок той,
де б посадив я квітку,
здавався б цілим світом...

Дорогою квіткою для нього є і Оксана. У мовних партіях Степана та Оксани яскраво виявляються їхні інтимні переживання, що постають як прояв їхньої духовної краси, благородства. Водночас герої не можуть залишатися байдужими до обставин, у яких їм доводиться жити. Вступають у роль роздуми, коли інтимне, морально-етичне постає у співвідношенні з громадським. Починає звучати мотив чужини. Герої люблять свою рідну батьківщину - Україну. Але доля склалася так, що Степан мусить жити в Москві, слугуючи цареві, жити на чужині, куди доведеться перебратись і Оксані, коли стане його дружиною. І тепер у мову героїв входять іще й елементи публіцистичності - слова і вирази на позначення громадсько-політичних явищ: вотчина, бояри, цар, хан, воєвода та ін. Соціально-політичного забарвлення при цьому набувають контрастуючи і Москва - Україна: "чужина" - "рідний край". Звертаючись до Оксани, Степан скаржиться на свою неволю, ніби передбачає і страждання Оксани у відриві від батьківщини:

Що тільки дам тобі я на чужині
замість веселощів рідного краю?
Своє кохання вірне,
більш нічого.

Мотив "рідного краю", долі України, гнобленої "чужиною" - російським самодержавством, у "Боярині" є визначальним.

Уже з перших днів перебування в Москві Оксана, мати Степана та його сестра Ганна відчули насильне приниження людської гідності. Навіть в церкві, під час служби божої, жінки-москвички відверто ввічі їх обзивають "хохлушками", "черкешанками", ображають, насміхаючись над українським вбранням. Адже воно є тим природним складником української народної духовності, ментальності, яке складалося упродовж віків. Душевний спротив викликає у Степанової матері нав'язування "вбиратися по-їхньому". Вона нагадує Оксані, що батько Степана дожив вік "у кармазиновім жупані", а "на смерть я його нарядила в мережану сорочку". Та й Степан з Оксаною стояли під вінцем в українському убранні. Народними прислів'ями мати виражає становище в якому їм довелось опинитись: "з вовками жий, по-вовчи вий".



Обратите внимание:
Планируете приобрести новый мобильный телефон, Веб камеру, МР3 плеер, GPS навигатор? Наш Интернет магазин цифровой техники готов предложить огромный выбор этой и другой техники напрямую от производителей. Оформляйте заказ на сайте, и мы доставим товар в кратчайшие строки.
[ Полезные ссылки: ]


[ ]